З досвіду роботи

Навчально-пошукова, дослідницька діяльність учнів на уроках словесності як невід’ємний складний розвитку творчих здібностей

(з досвіду роботи вчителя української мови та літератури Новоукраїнської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3, Новоукраїнської районної ради, Кіровоградської області, Аношкіної Галини Григорівни)

Реалізація положень Державної національної програми «Освіта. Україна XXI століття», Національної доктрини розвитку освіти, Концепції загальної середньої освіти передбачає забезпечення інтелектуального та творчого розвитку школярів, формування в учнів бажання й уміння вчитися.

Нині особливо актуалізуються питання підготовки учнів до життя і праці, формування в них самостійності мислення, активної життєвої позиції. Тому, невипадково на сучасному етапі ставиться завдання щодо вдосконалення методів і засобів навчання, з пріоритетними формами, що передбачають залучення учнів до активної пізнавальної діяльності.

Свого часу Я. Коменський з гіркотою запитував: «Як можна навчити того, хто не хоче чи не може вчитися?» Відповіді на це питання немає і сьогодні. Сучасний учень не зовсім охоче виявляє активність у навчанні. Як залучити його до праці, як розвинути бажання пізнавати? Сучасний учитель повинен застосовувати на своїх уроках такі технології, методи та прийоми, які б зробили навчальний процес якісним та ефективним.

Метою обраної проблеми визначено: формування в учнів засобами навчального предмета розуміння необхідності освіти, здатності здобувати знання, застосовувати їх на практиці, грамотно працювати з інформацією, критично мислити, бути комунікабельним і контактним.

Актуальність обраної проблеми визначається динамічними трансформаціями в суспільстві, потребою формування нового покоління молоді, здатного адаптуватися у надто мінливому сучасному світі. Стрімке падіння інтересу до процесу навчання вимагає застосування нових прийомів і методів навчання, впровадження нових педагогічних методик, пошуку та оновлення старих методик навчання, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності учнів.

Для розв’язання цієї проблеми працюю над такими завданнями:

1)    ознайомлення з теоретичними засадами активізації пізнавальної діяльності учнів;

2)    аналіз різних методів і форм роботи з учнями, спрямованих на активізацію їх пізнавальної діяльності;

3)    виявлення найбільш ефективних методів і прийомів роботи;

4)    формування системи завдань для актуалізації опорних знань та повторення і закріплення набутих на уроці знань;

5)    апробація їх на уроках словесності;

6)    аналіз ефективності проведеної роботи.

Інноваційна значущість. Технологія проблемного навчання є інноваційною порівняно із традиційним навчанням, тому що її метою є не тільки засвоєння системи знань (мета традиційного навчання), а й формування вмінь учнів досягати навчального результату шляхом навчально-пізнавальної дослідницької діяльності в процесі навчання. Розглядаю також технологію проблемного навчання як інтегроване поняття, що поєднує принципи розливального та особистісно орієнтованого навчання, а отже, інноваційного.

Відомо, що від того, як педагог організує роботу на уроці, які способи та методи будуть використовуватися під час роботи вчителя та учнів, залежать результати роботи. Для навчання важливі всі види пізнання і всі види методик, але, на мій погляд, найбільший ефект дає використання інтерактивних технологій.

Вічною проблемою школи є нудьга, причини якої різні, але в основі лежить одна – одноманітність, монотонність. Одноманітність методів і прийомів на уроці призводить до зниження активності учнів і не дає бажаних результатів, тому я намагаюся застосовувати різні форми роботи.

Під час організації навчально-творчої діяльності залучаю учнів до активного пізнання і постійного пошуку з опорою на співробітництво і співтворчість.

Велика роль в активізації пізнавальної діяльності учнів належить лінгвістичному дослідженню. Оптимальна методика його проведення сприяє не тільки активному залученню учнів до роботи, а й глибокому й міцному засвоєнню ними знань. Учнівський експеримент має бути перш за все дослідницьким, а тому виконуватися індивідуально або в парі з іншим учнем. Завдяки цьому підвищується інтерес до навчання, активізується мислення.

Проблемне навчання стимулює розумову діяльність учнів. Це може бути розв’язання певної проблемної ситуації. Дуже важливо, щоб учні шукали відповідь самостійно, аналізували інформацію, яку почули на уроці словесності, інших уроках. Для активізації розумової діяльності учнів необхідно звертатися до їхнього життєвого досвіду. Не говорити учням про добре знайомі їм речі, а дати їм можливість висловитися самим. Це є основою формування інтересу до вивчення української мови, умовою свідомого засвоєння предмета.

На моє переконання, під час проблемного навчання недоцільно давати знання в готовому вигляді, а ставити перед учнями завдання (проблему), зацікавлювати їх, викликати бажання знайти спосіб розв’язання.

Як правило, проблемні ситуації „з утрудненням” та „з протиріччям” потребують пошукової діяльності: зіставлення епізодів твору, відомого з невідомим, підтвердження підтвердження фактами з художнього твору, врахування авторської думки, позиції літературних персонажів твору та його екранізації, наукових обґрунтувань літературознавців тощо.

Таку роботу організовую на етапах актуалізації опорних знань, сприйняття та засвоєння нового матеріалу, практичного застосування здобутих знань.

За ступенем пізнавальної самостійності учнів технологія проблемного навчання реалізується використанням проблемно-пошукових методів: шляхом проблемного викладу, частково-пошукового, дослідницького. Вибір методу, як свідчить практика, залежить від проблемної ситуації та рівня підготовленості учнів. У виробленій нами схемі – це етап пошуку істини. Метод проблемного викладу матеріалу використовується в класах, що менш підготовлені за рівнем інтелектуальних здібностей, не мають навичок пошукової діяльності. Найчастіше це має таку схему: постановка проблеми, формулювання гіпотези (вчителем, припущення учнів), перевірка гіпотези за текстом або навколотекстовими матеріалами під керівництвом учителя, висновок. До формулювання висновку залучаються учні.

Перевага віддається частково-пошуковому методу. У цих умовах керування діяльністю учнів здійснюється за допомогою спеціальних запитань, завдань, що спонукають до самостійного пошуку відповіді, допомагають сформулювати гіпотезу, зробити висновок. Найчастіше пропонуються такі види діяльності: підбір аргументів на основі тексту, аналіз епізоду, стильових особливостей твору, зіставлення епізодів, подій, фактів, порівняльна характеристика, виступ на диспуті, участь у дискусії тощо.

Дослідницький метод застосовується на уроках, коли розв’язання проблемної ситуації потребує дослідження завдань з недостатніми або суперечливими даними, свідомим допущенням помилок, а також під час уроків-конференцій, уроків-семінарів, уроків-проектів.

Кожний учитель знає, що краще запам’ятовується та інформація, яку учень не тільки почув, а й побачив. Тому я обов’язково на кожному уроці використовую наочні методи навчання. Застосування вже готових схем або створення нових дає змогу спрямувати творчу діяльність учнів у потрібному напрямку. Це допомагає виділити головне, встановити логічні зв’язки, зробити висновки. У своїй праці я використовую таблиці і схеми на різних етапах уроку, зокрема, під час вивчення нового матеріалу, узагальнення та систематизації знань, контролю та корекції знань, умінь, навичок.

Ніщо так не розвиває дитину, як гра. Застосовуючи ігрові технології, я намагаюся зробити працю дітей радісною, творчою. У гру включаються навіть ті, хто звичайно поводиться пасивно, байдуже спостерігаючи за тим, що відбувається на уроці. Під час впровадження нових технологій створюється атмосфера співробітництва. На мою думку, основним моментом, на який слід звернути особливу увагу, створюючи і використовуючи навчальні ігри, є звернення уваги учнів до змісту самої гри, а отже, і до навчального матеріалу. Дидактична гра дає можливість реалізувати всі основні функції навчання: освітню, виховну, розвивальну.

Гра – це не лише творчість, а й велика праця. Арсенал інтерактивних ігор досить значний. Проводжу дидактичні ігри найчастіше на уроках узагальнення знань, їх закріплення або вироблення практичних умінь і навичок. Часто використовую такі ігрові прийоми, як «знайди помилку», «ромашка», «вірю – не вірю», «так – ні», «незакінчене речення», «третій зайвий», «загадковий дует». Розв’язуємо кросворди або до готового кросворду добираємо запитання. Під час гри діти не помічають, що навчаються, вони пізнають, поповнюють свій запас уявлень, понять, розвивають пам’ять, увагу. Розвиваються навички спільної діяльності з іншими учнями, формується культура поведінки.

Альтернативою традиційним методам навчання може бути метод проектів. Цей метод завжди орієнтований на самостійну роботу учнів – індивідуальну, групову, парну, яку діти виконують протягом певного часу. Метод проектів як педагогічна технологія включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.

Діти вчаться орієнтуватися в інформаційному просторі, набувають комунікативних навичок і вмінь, вчаться аналізувати, робити висновки.

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) викликають особливий інтерес в учнів. Основні напрямки використання ІКТ:

-       візуалізація під час пояснення нового матеріалу;

-       виконання віртуальних лабораторних та практичних робіт;

-       перевірка та закріплення знань учнів.

Без сумніву можна сказати, що в майбутньому ці технології стануть пріоритетними. Справа лише за технічним забезпеченням шкіл та вмінням учителя використовувати ІКТ у своїй роботі.

К. Ушинський колись сказав: «Школи багато сиплять у дітей і рідко перевіряють, чи залишилося що-небудь з насипаного». Ефекивна організація навчання передбачає систематичний контроль якості засвоєння матеріалу учнями. Контроль якості знань і вмінь конкретного учня доцільно здійснювати на кожному уроці. Учитель повинен постійно оцінювати учнів, а учні повинні навчитися оцінювати себе. Важливо пам’ятати, що власне обсяг знань має нульову цінність. Головне значення має їх застосування.

Виникає питання: яким чином організувати такий контроль, який давав би вчителю змогу керувати процесом навчання, удосконалювати знання, вміння, навички учнів, визначити фактичний рівень засвоєння матеріалу та об’єктивно його оцінити?

На мою думку, процес оцінювання має проводитися з урахуванням певних правил.

Намагаюся уникати одноманітності у формах і методах контролю: експрес – опитування, літературні диктанти, графічні диктанти, тести відкритої форми (тест-есе, розв’язання кросвордів), тести закритої форми (експрес-тест, «вірю – не вірю», «так – ні»), завдання у форматі ЗНО, самостійні, практичні, контрольні роботи. 

Такий підхід до організації навчально-пізнавальної діяльності школярів дає можливість досягти певних результатів. Оптимальне поєднання методів, прийомів та форм у роботі з учнями сприяє активізації їх пізнавальної діяльності. Учні стають більш активними, комунікабельними, не бояться висловлювати свої думки, а при систематичній роботі знання стають змістовними, міцними.

Коли я заходжу до класу, то ставлю перед собою головну мету: розвивати навіть найменші здібності учнів, дати дитині впевненість у тому, що вона досягне успіху, навчити ії вчитися, формувати вміння застосовувати здобуті знання.

Постійно пам’ятаю, що учитель – не актор, а учні – не глядачі. Лише ділова співпраця між ними стимулює педагога творчо підходити до навчального процесу, щоб учні відчули, що вони вчаться, а не лише їх навчають.

Використання технології проблемно-пошукового навчання на уроках літератури дає можливість забезпечити позитивні результати навчання, оскільки здійснюється через розумове утруднення. Розв’язуючи проблему, учень „включає” активні мисленнєві процеси, в результаті чого здобуті знання стають частиною власного досвіду. Проблемне навчання пробуджує в учнів бажання пізнавати, сприяє виникненню інтересу до того, що вивчається, формує в учнів уміння розв’язувати життєві проблеми, знаходити вихід із нестандартних ситуацій.

Результатом системної роботи з означеної проблеми стало зростання якісного показника моніторингу навчальних досягнень до 80-85%; учні – переможці творчих конкурсів, беруть участь у літературних читаннях, позакласній діяльності, стають призерами районних олімпіад.

Ефективність технології дослідницького навчання полягає в тому, що вона допомагає сформувати гармонійно розвинену творчу особистість, здатну логічно мислити, систематизувати і накопичувати знання, здатну до самоаналізу, саморозвитку. Сформовані вміння розв’язувати проблемні ситуації на уроці допоможуть учням розв’язувати подібні проблеми в самостійному житті.