Літературно-музичне свято «Спомини про Тараса»

Мета: розкрити велич українського генія Тараса Шевченка, наблизити його до серця кожного учня, спонукати школярів замислитися над власним розумінням постаті Шевченка, місцем Кобзаря в нашій сучасності.

Обладнання: портрет Шевченка, репродукції картин Т.Г.Шевченка, ілюстрації до творів Кобзаря, виставка книг.

Ведучий 1.  Навесні, коли тануть сніги

                     І на рясті просяє веселка,

                     Повні сил і живої снаги,

                     Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Ведучий 2.  Дорогі друзі! 9 березня 2017 року минає 203 роки від дня народження великого українського поета, художника, національного генія Т.Г.Шевченка.

Ведучий 1.  9 березня – день народження Тараса,

                     Великого, святого Кобзаря.

                     Його слова і досі світ хвилюють,

                     І всіх нас зігріва його зоря.

Ведучий 2.  Сьогодні ми його отут згадаєм,

                     Хай прозвучать його палкі слова,

                     Нехай на святі тут із нами разом

                     Він в нашій школі справді побува.

Ведучий 1.  Нехай подивиться, як ми його шануєм,

                     Як залюбки вірші його вчимо,

                     Як ми його всі любимо сердечно,

                     І пам’ять між людьми бережемо.

Ведучий 2.  Всі його ми батьком звемо

                     Так від роду і до роду:

                     Кожний вірш свій і поему

                     Він присвячував народу.

Ведучий 1.  Він любив усе прекрасне,

                     Все ненавидів потворне, –

                     І його ім’я не згасне,

                     Світлий образ неповторний.

Ведучий 2.  Ось чому в сім’ї великій

                     У цвіту садів прекрасних

                     Буде жити він вовіки,

                     Як безсмертний наш сучасник.

Ведучий 1.  Є поети одного міста, одного села, одного народу. Але є поети всіх міст, всіх сіл, всіх народів. Т.Г.Шевченко – саме такий поет.

Ведучий 2.  Хвала і честь тобі, великий геній і пророк!

                     І слава у віках тобі, Кобзарю!

                     Ти вмер, але слова твої живуть

                     І будуть жить повік в серцях народу.

Ведучий 1.  Тим він і рідний кожному,

                     Що народові душу свою віддавав.

                     Тим і сучасний кожному він, –

                     Вінок із пісень народ йому склав.

Ведучий 2.  Твій голос летить над віками

                     І вічний думок твоїх лет.

                     Ти – вічно з народом, ти – з нами,

                     Великий народний поет.

Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

(Муз. Д.Крижанівського, сл. Т.Г.Шевченка)

Ведучий 1.  Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути, минають роки, десятиліття, століття. Але ніколи не погасне в пам’яті глибока шана до геніїв, що віддали свій талант рідній Батьківщині. Серед них Т.Г.Шевченко. Ім’я Тараса Шевченка стало символом нашого народу.

Учень 1.  На всіх континентах пісень його струни,

                 І чесному серці народів і рас,

                 Бринять переможно, врочисто і юно –

                 Незмінні прекрасні у будь-який час.

Учень 2.  Він словом пророчим освітлював далі,

                 Закриті страшними завісами хмар,

                 Він долю свою і талант свій без жалю

                 Поклав на святий України вівтар.

Учень 3.  Його не зломили ні тюрми, ні пута –

                 В нім сила народу такого жила,

                 Якого ні смерть, ані злоби отрута,

                 Як правду велику, його не здола…

Учень 4.  Крізь пекло етапів, крізь муки заслання,

                 Крізь ночі холодні і душі пусті

                 Проніс він священну ідею братання,

                 Життя і безсмертя віддавши меті.

Пісня «Заповіт» (Сл. Т.Г.Шевченка)

Ведучий 2.  Т.Шевченко – це наша душа.

                     Т.Шевченко – це наша мудрість.

                     Т.Шевченко – це наша сила.

Ведучий 1.  Він був сином мужика – і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури.

Ведучий 2.  Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Ведучий 1.  Десять літ він томився під вагою солдатської муштри, а для волі країни зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, ані віри в Бога у зневіру і песимізм.

Ведучий 2.  Доля не пошкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Ведучий 1.  Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.

Учень 1.  Кобзарю!

                 Який потрібно мати

                 В душі безсмертний цвіт,

                 Щоб хвилювати людство

                 І через сотні літ!

                 Яким зарядом треба

                 Наснажити слова,

                 Щоб пісня і сьогодні

                 Звучала як нова.

Учень 2.  Кобзарю!

                 Ти – і безсмертя наше,

                 Й сила, і краса.

Пісня «Зоре моя вечірняя» (Сл. Т.Г.Шевченка)

Учень 3.  Кобзарю!

                 Ти зорею сяєш в прийдешніх віках!

                 Сходиш хлібом духовним на вишитих рушниках!

Учень 4.  Вірші Т.Шевченка – вишневі садки.

                 Вірші Т.Шевченка – калинові грона.

                 Вірші Т.Шевченка – це серця рядки.

                 Вірші Т.Шевченка – це гордість кожного дому.

Учень 1.  Кобзарю!

                 Живи повік ти в пам’яті людській.

                 Твої пісні – новітніх днів окраса.

Учень 2.  Твої думки, діла і заповіти,

                 Як вічне світло, як весняні квіти.

                 Цвітуть, живуть і будуть вічно жити

                 Твої думки, твої безсмертні діти.

Пісня «Наша дума, наша пісня» (Сл. Т.Г.Шевченка)

Ведучий 1.  Живи, поете, в бронзі і в граніті,

                     Живи, поете, в пам’яті людській,

                     Живи в піснях, живи у «Заповіті»,

                     Живи у славі віковій!

Ведучий 2.  Шевченко іде по світу. На всіх континентах звучить його слово. І ніколи не зміліє повноводна ріка шани й любові до поета.

Ведучий 1.  А душа народу завжди буде освячуватися великою мудрістю безсмертного генія українського народу.

Учень 3.      Ми не забули тебе, Тарасе,

                     Черпаєм правду в твоєму слові,

                     І вберегли ми для внуків наших

                     Вкраїнську пісню, вкраїнську мову,

Учень 4.      Тарасе, любий, вже спи спокійно.

                     Бо ще не вмерла, не вмре ніколи

                     Вкраїна наша і наше слово.

                     Поки кобзарство пульсує в жилах,

                     Ніхто не зіб’є нам волі крила!

Пісня «На високій дуже кручі»

Літературно-музичне свято «І на тім рушникові...»

Мета: продовжити знайомство дітей з відродженням обрядових звичаїв і традицій нашого народу. Розширити і поповнити знання про традиції застосування і призначення українського рушника. Виховувати любов до Батьківщини, до української пісні, естетичний смак, повагу до моральних цінностей.

Ведучий 1. Добрий день вам, люди добрі!

                   Щиро просим до господи!

                   Раді ми усіх вітати,

                   Щастя і добра бажати!

Ведучий 2. Хлібом-сіллю вас вітаєм

                   І здоров’я вам бажаєм.

                   Під веселий рідний спів

                   Посилаєм вам уклін!

(Пісня «Зеленеє жито, зелене»)

1.  Зленеє жито, зелене.

     Хорошії гості у мене.

     Зеленеє жито женці жнуть,

     Хорошії гості уже ждуть!

2.  Зеленеє жито, зелене.

     Хорошії гості у мене.

     Зеленеє жито на межі,

     Хорошії гості від душі.

3.  Зеленеє жито, зелене

     Хорошії гості у мене.

     Зеленеє жито, ще й овес

     Тут зібрався рід наш увесь.

Ведучий 1. Ми живемо на святій українській землі, де з діда-прадіда жив український народ зі своїми звичаями і традиціями. Подивіться, як прикрашена наша світлиця – вона заквітчана чудовими рушниками.

Ведучий 2. Український рушник! Скільки зворушливих спогадів пов’язано з ним!

Ведучий 1. Чаруючі орнаменти рушників, які ви сьогодні бачите, створили руки нашої гості, прекрасної майстрині-вишивальниці, випускниці нашої школи Олександри Іванівни Сергієнко.

Ведучий 2. Шановні друзі! Сьогодні ми зібралися у цій чудовій світлиці на літературно-етнографічне свято «І на тім рушникові…».

Ведучий 1. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусідів – це все родовідна пам'ять, наші символи, наша історія.

Ведучий 2. Дізнатися більше про традиції, обряди, культуру та історію – ми завжди раді. Скільки багатств у нашого народу! В криниці мудрості не висиха вода.

Ведучий 1. Щоб розказати про всі оті скарби,

                   Сьогодні ми прийшли сюди

                   Розповісти вам про рушники.

Ведучий 2. Рушник! Український рушник, оздоблений квітами, зірками, птахами.

Ведучий 1. Від сивої давнини і до сьогодні, у радості і горі рушник – невід’ємна частина нашого побуту.

Ведучий 2. Вишиті рушники вважаються священними, їх берегли і передавали як оберіг із роду в рід.

Ведучий 1. Рушник на стіні… Не було жодної оселі в Україні, яку б вони не прикрашали. Хоч би яке убоге життя судилося господарям, але в оселі всюди палахкотіли багатством кольорів рушники, які були обличчям господині.

Ведучий 2. За рушниками складалася думка не тільки про хазяйку дому, а й про її дочок. Ніщо так предметно не характеризувало жіночу вправність, майстерність, охайність і працьовитість, як ці вимережені дива – рушники!

Ведучий 1. Подивіться на рушники та вишивки, які прикрашають нашу залу. Які дивовижні візерунки яскравіють на них!

Ведучий 2. Дивуєшся, як можна створити таке диво. І все це роботи нашої гості Олександри Іванівни!

Ведучий 1. Рушники, рушники…

                   Тут червоне із чорним

                   Так магічно сплелось,

                   Що нагадує віхи життя.

Ведучий 2. Український рушник… На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів в радості і в горі – рушник – невід’ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходиться наше життя.

(Мелодія « Пісня про рушник»)

1.    А мати вишивала рушники

       Думками й українськими піснями

       І слалися дорогами нитки,

       І йшли по цих дорогах дні за днями.

2.    Життя з них починалося і доля,

       І зустрічі, й прощання, і розлуки

       І житні колоски на тому полі,

       Де сонце гладить материні руки.

3.    Приходять і тепер в безсонні ночі

       Ті рушники, волошками розшиті,

       І дивляться з них материні очі

       І чорнобривці, росами умиті.

4.    А мати вишивала рушники

       Піснями й калиною край дороги,

       І йшли у даль життєвії стежки,

       Неначе журавлі в осінню пору.

5.    Дивлюся мовчки на рушник,

       Що мати вишивала,

       І чую: гуси зняли крик,

       Зозуля закувала.

6.    Знов чорнобривці зацвіли,

       Запахла рута-м’ята,

       Десь тихо бджоли загули,

       Всміхнулась люба мати.

7.    І біль із серця раптом зник,

       Так тепло-тепло стало.

       Цілую мовчки той рушник,

       Що мати вишивала.

8.    Рушникове обличчя веселе

       Обвива коровай на столі,

       Закликає гостей до оселі,

       Випромінює щедрість землі.

(Пісня «Рушничок»)

Ведучий 1. Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності українського народу. Прийняти рушник, поцілувати хліб, символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки і став доброю традицією в наш час.

Ведучий 2.         На рушник розшитий

                   Хліб кладемо з сіллю,

                   Щоб легкі дороги

                   Славили країну.

                   Щоб у нашій праці

                   І в гучнім весіллі

                   Шанували в світі

                   Над усе людину.

Ведучий 1.         Рушники завжди були своєрідною освятою початку справи. Так , при зведенні хати, рушниками застеляли підвалини; на заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев’язувала рушниками сватів. У день весілля ставали наречені на вишитий рушник.

Ведучий 2.         Весільний рушник. Вишитий рушник на весіллі символізує чистоту і доброчесність нареченого і нареченої.

Ведучий 1.         Весільний рушник, як і все придане, кожна дівчина готувала собі заздалегідь. Вишивати рушники, як і сорочки, мати навчала дочок ще змалку. У виготовленні рушників, як і у вишивану сорочку, вкладалося багато дівочих мрій про одруження, щасливе сімейне життя.

Ведучий 2.         Красивий рушник приносить урочистість, створює гарний настрій.

(Пісня «Хлопці кучеряві»)

Ведучий 1. З дитинства пам’ятаю рушники,

                   Що так любовно їх творила мати.

                   По-українськи хата на святки

                   Сіяє вишитими рушниками.

Ведучий 2. На полотні співають солов’ї,

                   Красують ще кетяги калини.

                   Зелений хміль в’юниться на гіллі,

                   Горять у колосках волошки сині.

Ведучий 1.         Та вишиті ошатні, красиві сорочки, серветки, рушники – яка це важка і клопітка праця. Проте є жінки, для яких вишивання – це покликання. Така жінка, чудова майстриня, жінка з «золотими руками» – наша гостя.

Ведучий 2.         Дякуємо вам, Олександро Іванівно, за те, що прийшли до нас на зустріч!

                   Хай удача ніколи не зраджує вам,

                   Будьте завжди здорові й щасливі.

                   Щоб вам радість, і пісня, й любов

                   Вишиваним цвіли рушником.

Ведучий 1.         Висять у хаті рушники з квітками,

                   Немов сміються віти чарівні.

                   Це диво – рушники моєї мами,

                   Такі прекрасні й дорогі мені.

Ведучий 2. Заквітчана вся українська хата,

                   Від цього і красива, і ясна.

                   На доброту і на любов багата,

                   У ній співає і цвіте весна.

Ведучий 1. Як веселка, мій рушник різнокольоровий. Все я вишила на нім: луки і діброви!

Ведучий 2. У барвінку синій цвіт,

                   Кущ рясного глоду.

                   Український рушничок –

                   Символ мого роду.

Ведучий 1. Рушник. Він пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, він щиро простелений друзям і гостям. Хай цей символ завше сусідить у нашій школі як ознака великої любові, дружби й незрадливості.

(Танець із рушниками)

(Виходять дівчата в українському національному вбранні)

1.    Народ нам мудрість передав свою,

       Що диха в звичаях, обрядах і повір’ях.

2.    Тож пам’ятаймо рідний оберіг.

       Без пам’яті нема народу.

3.    Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,

       Народну мудрість – берегиню роду.

(пісня «Вишиванка», 10 клас)

Ведучий 2. Рушник. Він пройшов крізь віки – від сивої давнини і до сьогодні.

Ведучий 1. Рушничок на стіні – давній звичай,

                   Ним шлюбують дітей матері,

                   Він до дому із далечі кличе,

                   Де в калині живуть солов’ї.

Ведучий 2. Він простелений тим, в кого серце

                   Не черствіє й дарує тепло.

                   Хай цей символ сусідиться вічно,

                   В нашій хаті на мир, на добро.

Ведучий 1. На всі віки й світи ти озирнись,

                   Де слово перше вимовив колись,

                   Не дай забутися, з якого роду,

                   З якого кореня у світі почались.

Ведучий 2. Добра і радості,

                   Миру й затишку,

                   Щастя й здоров’я

                   Бажаємо всім від душі.

Ведучий 1. Хай Бог охороняє всіх від злого,

                   Хай світить сонце і колосяться жита,

                   Щоб ви були щасливі і здорові

                   На многії і многії літа.

Ведучий 2. Хай здоров’я ніколи не зраджує Вас!

                   Будьте завжди такі ж Ви веселі!

                   Щоб удача і щастя, й любов

                   Вишиваним цвіли рушником!

Ведучий 1. Із слова починається людина,

                   А з мови починається наш рід.

                   Моя ласкава, мамина, єдина

                   Щебече соловейком на весь світ.

Ведучий 2. Ми – українці, велика родина.

                   Мова і пісня у нас солов’їні.

                   Квітне в садочках червона калина,

                   Рідна земля для нас всіх – Україна.

(Пісня Н.Май «Україно»)

Ведучий 1. Слово надається директору школи Надії Павлівні Новак.

(Виступ)