четверг, 9 марта 2017 г.

Літературно-музичне свято «І на тім рушникові...»

Мета: продовжити знайомство дітей з відродженням обрядових звичаїв і традицій нашого народу. Розширити і поповнити знання про традиції застосування і призначення українського рушника. Виховувати любов до Батьківщини, до української пісні, естетичний смак, повагу до моральних цінностей.
Ведучий 1. Добрий день вам, люди добрі!
                   Щиро просим до господи!
                   Раді ми усіх вітати,
                   Щастя і добра бажати!
Ведучий 2. Хлібом-сіллю вас вітаєм
                   І здоровя вам бажаєм.
                   Під веселий рідний спів
                   Посилаєм вам уклін!
(Пісня «Зеленеє жито, зелене»)
1.  Зленеє жито, зелене.
     Хорошії гості у мене.
     Зеленеє жито женці жнуть,
     Хорошії гості уже ждуть!
2.  Зеленеє жито, зелене.
     Хорошії гості у мене.
     Зеленеє жито на межі,
     Хорошії гості від душі.
3.  Зеленеє жито, зелене
     Хорошії гості у мене.
     Зеленеє жито, ще й овес
     Тут зібрався рід наш увесь.
Ведучий 1. Ми живемо на святій українській землі, де з діда-прадіда жив український народ зі своїми звичаями і традиціями. Подивіться, як прикрашена наша світлиця – вона заквітчана чудовими рушниками.
Ведучий 2. Український рушник! Скільки зворушливих спогадів повязано з ним!
Ведучий 1. Чаруючі орнаменти рушників, які ви сьогодні бачите, створили руки нашої гості, прекрасної майстрині-вишивальниці, випускниці нашої школи Олександри Іванівни Сергієнко.
Ведучий 2. Шановні друзі! Сьогодні ми зібралися у цій чудовій світлиці на літературно-етнографічне свято «І на тім рушникові…».
Ведучий 1. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусідів – це все родовідна пам'ять, наші символи, наша історія.
Ведучий 2. Дізнатися більше про традиції, обряди, культуру та історію – ми завжди раді. Скільки багатств у нашого народу! В криниці мудрості не висиха вода.
Ведучий 1. Щоб розказати про всі оті скарби,
                   Сьогодні ми прийшли сюди
                   Розповісти вам про рушники.
Ведучий 2. Рушник! Український рушник, оздоблений квітами, зірками, птахами.
Ведучий 1. Від сивої давнини і до сьогодні, у радості і горі рушник – невід’ємна частина нашого побуту.
Ведучий 2. Вишиті рушники вважаються священними, їх берегли і передавали як оберіг із роду в рід.
Ведучий 1. Рушник на стіні… Не було жодної оселі в Україні, яку б вони не прикрашали. Хоч би яке убоге життя судилося господарям, але в оселі всюди палахкотіли багатством кольорів рушники, які були обличчям господині.
Ведучий 2. За рушниками складалася думка не тільки про хазяйку дому, а й про її дочок. Ніщо так предметно не характеризувало жіночу вправність, майстерність, охайність і працьовитість, як ці вимережені дива – рушники!
Ведучий 1. Подивіться на рушники та вишивки, які прикрашають нашу залу. Які дивовижні візерунки яскравіють на них!
Ведучий 2. Дивуєшся, як можна створити таке диво. І все це роботи нашої гості Олександри Іванівни!
Ведучий 1. Рушники, рушники…
                   Тут червоне із чорним
                   Так магічно сплелось,
                   Що нагадує віхи життя.
Ведучий 2. Український рушник… На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів в радості і в горі – рушник – невід’ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходиться наше життя.
(Мелодія « Пісня про рушник»)
1.    А мати вишивала рушники
       Думками й українськими піснями
       І слалися дорогами нитки,
       І йшли по цих дорогах дні за днями.
2.    Життя з них починалося і доля,
       І зустрічі, й прощання, і розлуки
       І житні колоски на тому полі,
       Де сонце гладить материні руки.
3.    Приходять і тепер в безсонні ночі
       Ті рушники, волошками розшиті,
       І дивляться з них материні очі
       І чорнобривці, росами умиті.
4.    А мати вишивала рушники
       Піснями й калиною край дороги,
       І йшли у даль життєвії стежки,
       Неначе журавлі в осінню пору.
5.    Дивлюся мовчки на рушник,
       Що мати вишивала,
       І чую: гуси зняли крик,
       Зозуля закувала.
6.    Знов чорнобривці зацвіли,
       Запахла рута-мята,
       Десь тихо бджоли загули,
       Всміхнулась люба мати.
7.    І біль із серця раптом зник,
       Так тепло-тепло стало.
       Цілую мовчки той рушник,
       Що мати вишивала.
8.    Рушникове обличчя веселе
       Обвива коровай на столі,
       Закликає гостей до оселі,
       Випромінює щедрість землі.
(Пісня «Рушничок»)
Ведучий 1. Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності українського народу. Прийняти рушник, поцілувати хліб, символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки і став доброю традицією в наш час.
Ведучий 2.         На рушник розшитий
                   Хліб кладемо з сіллю,
                   Щоб легкі дороги
                   Славили країну.
                   Щоб у нашій праці
                   І в гучнім весіллі
                   Шанували в світі
                   Над усе людину.
Ведучий 1.         Рушники завжди були своєрідною освятою початку справи. Так , при зведенні хати, рушниками застеляли підвалини; на заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перевязувала рушниками сватів. У день весілля ставали наречені на вишитий рушник.
Ведучий 2.         Весільний рушник. Вишитий рушник на весіллі символізує чистоту і доброчесність нареченого і нареченої.
Ведучий 1.         Весільний рушник, як і все придане, кожна дівчина готувала собі заздалегідь. Вишивати рушники, як і сорочки, мати навчала дочок ще змалку. У виготовленні рушників, як і у вишивану сорочку, вкладалося багато дівочих мрій про одруження, щасливе сімейне життя.
Ведучий 2.         Красивий рушник приносить урочистість, створює гарний настрій.
(Пісня «Хлопці кучеряві»)
Ведучий 1. З дитинства пам’ятаю рушники,
                   Що так любовно їх творила мати.
                   По-українськи хата на святки
                   Сіяє вишитими рушниками.
Ведучий 2. На полотні співають солов’ї,
                   Красують ще кетяги калини.
                   Зелений хміль в’юниться на гіллі,
                   Горять у колосках волошки сині.
Ведучий 1.         Та вишиті ошатні, красиві сорочки, серветки, рушники – яка це важка і клопітка праця. Проте є жінки, для яких вишивання – це покликання. Така жінка, чудова майстриня, жінка з «золотими руками» – наша гостя.
Ведучий 2.         Дякуємо вам, Олександро Іванівно, за те, що прийшли до нас на зустріч!
                   Хай удача ніколи не зраджує вам,
                   Будьте завжди здорові й щасливі.
                   Щоб вам радість, і пісня, й любов
                   Вишиваним цвіли рушником.
Ведучий 1.         Висять у хаті рушники з квітками,
                   Немов сміються віти чарівні.
                   Це диво – рушники моєї мами,
                   Такі прекрасні й дорогі мені.
Ведучий 2. Заквітчана вся українська хата,
                   Від цього і красива, і ясна.
                   На доброту і на любов багата,
                   У ній співає і цвіте весна.
Ведучий 1. Як веселка, мій рушник різнокольоровий. Все я вишила на нім: луки і діброви!
Ведучий 2. У барвінку синій цвіт,
                   Кущ рясного глоду.
                   Український рушничок –
                   Символ мого роду.
Ведучий 1. Рушник. Він пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, він щиро простелений друзям і гостям. Хай цей символ завше сусідить у нашій школі як ознака великої любові, дружби й незрадливості.
(Танець із рушниками)
(Виходять дівчата в українському національному вбранні)
1.    Народ нам мудрість передав свою,
       Що диха в звичаях, обрядах і повірях.

2.    Тож памятаймо рідний оберіг.
       Без памяті нема народу.

3.    Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,
       Народну мудрість – берегиню роду.
(пісня «Вишиванка», 10 клас)
Ведучий 2. Рушник. Він пройшов крізь віки – від сивої давнини і до сьогодні.
Ведучий 1. Рушничок на стіні – давній звичай,
                   Ним шлюбують дітей матері,
                   Він до дому із далечі кличе,
                   Де в калині живуть солов’ї.
Ведучий 2. Він простелений тим, в кого серце
                   Не черствіє й дарує тепло.
                   Хай цей символ сусідиться вічно,
                   В нашій хаті на мир, на добро.
Ведучий 1. На всі віки й світи ти озирнись,
                   Де слово перше вимовив колись,
                   Не дай забутися, з якого роду,
                   З якого кореня у світі почались.
Ведучий 2. Добра і радості,
                   Миру й затишку,
                   Щастя й здоров’я
                   Бажаємо всім від душі.
Ведучий 1. Хай Бог охороняє всіх від злого,
                   Хай світить сонце і колосяться жита,
                   Щоб ви були щасливі і здорові
                   На многії і многії літа.
Ведучий 2. Хай здоров’я ніколи не зраджує Вас!
                   Будьте завжди такі ж Ви веселі!
                   Щоб удача і щастя, й любов
                   Вишиваним цвіли рушником!
Ведучий 1. Із слова починається людина,
                   А з мови починається наш рід.
                   Моя ласкава, мамина, єдина
                   Щебече соловейком на весь світ.

Ведучий 2. Ми – українці, велика родина.
                   Мова і пісня у нас солов’їні.
                   Квітне в садочках червона калина,
                   Рідна земля для нас всіх – Україна.
(Пісня Н.Май «Україно»)
Ведучий 1. Слово надається директору школи Надії Павлівні Новак.

(Виступ)








Комментариев нет:

Отправить комментарий