13 грудня - вечорниці на Андрія

        Андріївські вечорниці

Уже потроху вечоріє, 

Дівки, мов квітки, майорять.

Сьогодні ж нічка особлива,

І вишиванки час вдягать.

Анумо всі на вечорниці,

Юнці кусатимуть калач.

І не соромтесь, білолиці,

Що вам підморгує козак.

Сьогодні треба ворожити,

Традицій всяких аж за край,

І хлопцям голови крутити,

Ану музико, швидше грай!

Творчий злет

10 грудня 2016 року у м. Біла Церква Київської області відбулася церемонія нагородження переможців Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу «ПероДактиль-2016».

І місце в номінації «Поезія» (вікова категорія 11-13 років) посіла учениця 8 класу Діана Рудь.

Діана Рудь з організатором Всеукраїнського конкурсу "ПероДактиль-2016"

З дитячою письменницею, засновницею та керівником проекту промоції дитячого читання «BaraBooka" Тетяною Стус (Щербаченко)

Двокрапка в безсполучниковому складному реченні.

Двокрапка в безсполучниковому складному реченні.

Урок української мови, 9 клас

Мета: поглибити знання про безсполучникове складне речення; удосконалювати загальнопізнавальні вміння учнів правильно інтонувати безсполучникові складні речення зі смисловими відношеннями причини, пояснення, доповнення; вчити правильно ставити розділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовувати їх; формувати вміння визначати доцільність уживати двокрапки між частинами безсполучникового складного речення; розвивати творчі вміння самостійно розв’язувати пізнавальні завдання; за допомогою мовленнєво-комунікативного матеріалу сприяти підвищенню загальної освіченості дев’ятикласників; підвести до усвідомлення необхідності знань у житті людини.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Перебіг уроку

І.     Організаційний момент.

ІІ.    Мотивація навчальної діяльності.

Прокоментуйте вислів, записаний на дошці

Людям давно відома одна чудова, перевірена життям істина: тільки велика мета породжує велику енергію.

                                                                                      Є.Брошкевич

– Як ви розумієте цей вислів? Яка мета у вас?

– Що потрібно, щоб її досягнути?

Відповідь запишіть у вигляді орфографічного диктанту, поясніть орфограми.

(Знання, зусилля, терпіння, уміння, навчання, натхнення, бажання, старання).

– Чому, на вашу думку, у реченні поставлено двокрапку?

– Які смислові зв’язки між частинами безсполучникового складного речення? (Пояснення).

ІІІ.  Ознайомлення учнів з темою, метою й завданням уроку.

Отже, сьогодні на уроці, використовуючи ваші знання, уміння, зусилля, будемо працювати над темою «Двокрапка в безсполучниковому складному реченні».

ІV.  Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.

– Спостереження з елементами аналізу (проаналізувати схеми-моделі, сформулювати правила вживання двокрапки в безсполучниковому складному реченні)

1. [  ] : [ причина ]

2. [  ] : [ пояснення ]

3. [  ] : [ доповнення ]

Оксані – радість: [ чому? – бо ] мати відрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір. (А.Головко)

Мені здається: [ що?] твої очі в мою душі світять з вишини. (В.Сосюра)

Переконатися пора: [ в чому?] зробиш зло – не жди добра. (Д.Білоус)

Поглянь у себе: [і що побачиш? ] море там вирує, міниться і грає. (Л.Горлач)

– Зіставлення висновків з теоретичним матеріалом.

V.    Виконання системи практичних знань, спрямованих на формування практичних умінь і навичок.

1. Дослідження-аналіз з елементами зіставлення.

Визначте смислові відношення між простими реченнями у складному. Варіанти відповідей впишіть у табличку. Вставте дві пропущені коми і шість двокрапок.

Варіанти відповідей:      1 – друга частина пояснює те, про що йдеться у першій (можна вставити а саме);

                               2 – у другій частині – доповнення (можна вставити і побачив…, і почув…, і зрозумів…, і відчув, що…);

                               3 – у другій частині – причина (можна вставити бо, тому що, через те що).

1. Афоризм має перевагу над романом його завжди дочитують до кінця. 2. Дурневі можна дати тільки одну пораду стати ще дурнішим. 3. Бідні кращі за багатих менше вкрали (В.Голобородько). 4. Здається чую лопають каштани жовто-зелену викидають брость (В.Стус). 5. Стань полководцем власних думок навчи їх хоробрості (Д.Арсенич). 6. Старі люди кажуть два хитрих мудрого не переважать (Л.Глібов).

Речення №	1	2	3	4	5	6	11 – л	31 – в
Варіанти відповідей							12 – к	32 – і
Букви							22 – а	33 – б

         ☺ Підставте під вписані варіанти відповідей літери і прочитайте назву відомого українського видавництва кінця ХІХ ст.

2. Лінгвістичне дослідження.

Впишіть у табличку спочатку номери простих речень з узагальню вальним словом, а потім – складних безсполучникових речень. Вставте пропущені розділові знаки.

1. Враз сталось щось незвичайне тихе повітря стрепенулось скрутнулось вбік знялось над землею (М.Коцюбинський). 2. Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі і тиша в тиші і тумани в полі (Б.Олійник). 3. Ураз усе покращало біля мене і ясени з блакитними тінями, й зеленим шумом і нагорблена клуня з чотирма вітрами і скрипливі ворота… (М.Стельмах). 4. Притаїлось все пополохалось перед з’явищем тучі грізної вітрець ущух – ані подиху змовк веселий гай – ані шелесту… (М.Старицький). 5. Місце було дуже вигідне глибока яруга поросла чагарем була прикрита з усіх боків дубовим лісом (Г.Тютюнник).

Речення №						1 – д	3 – у	5 – р
Літери						2 – д	4 – а

         ☺ Під вписані номери речень підставте літери і прочитайте прізвище автора вислову «Усмішка – повітря, яким душа дихає».

3. Творче моделювання.

Додайте до поданих частин складних безсполучникових речень такі продовження, щоб в утвореному реченні ставилася двокрапка.

Підказка: друга частина повинна вказувати на причину того, про що йдеться в першій.

1. Не хваліться перед незнайомцем своїми успіхами чи вищим становищем на службовій драбині ______________________________________________

______________________________________________________________

2. У громадському місці не розмовляйте голосно про особисті справи      

______________________________________________________________

3. Не обговорюйте прилюдно чужі смаки _______________________

______________________________________________________________

4. Не використовуйте у своїх (навіть благородних) інтересах чужої таємниці    

______________________________________________________________

5. Про чужі нечесні наміри чи непристойні вчинки повідомляйте негайно

______________________________________________________________

4. Дослідження-відновлення з елементами класифікації.

Двокрапка ставиться

1. Якщо друга частина розкриває чи доповнює зміст першої, вказує на причину того, про що говориться в першій частині. 2. Якщо в першій частині безсполучникового складного речення є слова так, такий, одно, конкретний зміст яких розкривається у другій частині. 3. Якщо в першій частині є дієслова чути, знати, зрозуміти, бачити, дивитися, дивуватися і т.ін., які вказують, що в наступній частині буде викладено якийсь факт.

А. Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі. (Леся Українка) Б. Сьогодні спочинем: близько хата, де дівчина ворота одчинить. (Т.Шевченко) В. Здавна в Кавунів це так повелося: старі дома, а молодь здебільшого на марганцях. (О.Гончар) Г. У цьому полі, синьому, як льон, де тільки ти і ні душі навколо, уздрів і скляк: блукало в тому полі сто тіней. (В.Стус) Д. І сниться: він іде до хати, його стрічає рідна мати і каже ніжнії слова. (А.Малишко)

Відповідь:1-Б, 1-Г, 2-В, 3-А, 3-Д.

5. Дослідження-конструювання.

Перебудуйте прості речення з однорідними членами на складні безсполучникові причому в утвореному складному реченні друге речення (або кілька речень) повинні пояснювати зміст першого.

Зразок: Усе чарує зір кругом: роса, і луг, і води (В.Сосюра) – Усе чарує зір кругом: роса сріблиться, зеленіє луг, вода виграє хвилями.

1. Багато ворогів має виноград: і посуху, і шкідників. 2. Усе закуталося в чарівний світ: сад, озеро і лан. 3. Цікавила його історія мистецтва, особливо писанки і різьба по дереву. 4. У житті можуть трапитися різні люди: щедрі і скупі, веселі і лихі. 5. Агітація велася по-різному: і по телебаченню, і на радіо.

VІ.  Підсумок уроку.

Експрес-опитування (актуалізація мовленнєвознавчих понять)

– На які дві групи поділяють безсполучникові складні речення?

– Які змістові відношення властиві безсполучниковим складним реченням?

– Яку роль відіграє у безсполучниковому складному реченні інтонація?

– Якими видами інтонацій можуть поєднуватися частини безсполучникового складного речення?

– У яких випадках між частинами безсполучникового складного речення ставлять двокрапку?

VІІ. Рефлексія.

Складіть і розіграйте діалог «На сьогоднішньому уроці».

VІІІ. Оцінювання.

Мотивація та пояснення оцінок.

ІХ.  Домашнє завдання.

– Опрацювати теоретичний матеріал підручника.

На вибір:

– Скласти безсполучникові складні речення за поданими схемами-моделями. Зробити синтаксичний розбір одного з речень

1. [  ] : [ причина ]

2. [  ] : [ пояснення ]

3. [  ] : [ доповнення ]

– Скласти висловлення в публіцистичному силі на тему «Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля». Використати безсполучникові складні речення, які виражали б різні смислові відношення.

Використана література

1. Великий довідник школяра: 5-11 класи. Ч.1. – Харків: ВД «Школа», 2004.

2. Глазова О.П. Рідна мова: підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. / О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнєцов; наук.ред. І.Вихованець. – К.: Зодіак-ЕКО, 2009.

3. Квашук І.Г. Синтаксис складного речення: Посібник для вчителів. – К.: Грамота, 1996.

4. Омельчук С.А. Українська мова. 9 клас. ІІ семестр / С.А.Омельчук, А.І.Ляшкевич. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – Х.:Видавнича група «Основа», 2012.

5. Ткачук Т.П. рідна мова. Робочий зошит. 9 клас. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2013.

Рідна мова в рідній школі...

Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова…(Д.Павличко)

9 листопада відбувся І (шкільний) етап XVII Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика

Семикласники пишуть диктант національної єдності

Успіхи моїх учнів

… А хто любить мову, той легко вчить.

Все, як пишеться в ній, вимовляється, –

Все, як пісня у ній звучить.

Переможці ІІ (районного) етапу Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури:

Наседкіна Анна, 7 клас, 1 місце

Савчук Володимир, 8 клас, 1 місце

Майстер-клас

Василь Олександович Сухомлинський писав: «Справжній педагог вчиться все життя». Наслідуючи Великого Вчителя, відвідала майстер-клас «Підготовка до ЗНО: написання власного висловлення», який провела вчитель Новоукраїнського НВК – гімназії №7 Білявська Л.В.

Презентації, практичні завдання, інтерактивні вправи – усе було цікаво й корисно.

 

Особистість на тлі епохи (Перебування М. Вороного на Кіровоградщині)

Мабуть, кожна людина вважає, що її місто чи село, де вона народилася і живе, – найкращий куточок на землі. Та це й зрозуміло, бо це місце – єдине і неповторне, воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило своєю красою, подарувало друзів. Ти – його часточка, його люба донька і надія...

На мальовничих берегах річки Чорний Ташлик розкинулася Новоукраїнка.

Обрамлені розкішними лісосмугами сягають у далечінь неозорі поля золотої пшениці, цукрових буряків, соняшників, оксамит багаторічних трав. Замріяно тихі і майже нерухомі маловодні ріки. Глибокі яри та косогори, увінчані буйною зеленню, милують око. Закучерявлені задумливими вербами блищать дзеркальні плеса ставків – це наша степова новоукраїнська земля, яку природа так щедро наділила неповторною красою, невичерпною родючою силою, багатими підземними скарбами.

Ця ж земля дача світові цілу плеяду відомих історії людей. Саме тут розквітли таланти засновника українського професійного театру Марка Лукича Кропивницького, видатнихо українських письменників Івана Кіндратовича Микитенка, Тереня Масенка.

Остання трагічна сторінка життя геніального митця Миколи Кіндратовича Вороного пов’язана з Новоукраїнкою. Він – відомий український поет, літературний і театральний критик, історик, мистецтвознавець, публіцист, актор, режисер, перекладач.

М. Вороний вважав, що не має права бути осторонь реальної дійсності, бути байдужим до страждань свого народу:

О ні! Я, взявши в руки зброю,

Іду за генієм до бою,

Рубаюсь з ворогом, співаю,

В піснях до бою закликаю

Всіх тих, що мляві та недужі,

Чи під укриттям сплять байдужі...

«Націоналіст», – так почали називати поета за те, що він просто всім серцем, всією душею любив рідну Україну. І як наслідок – виправно-трудові табори.

31 березня 1934 року особлива нарада НКДВ ухвалила: «Вороного Миколу Кіндратовича ув’язнити у виправтрудтаборі строком на три роки зі зміною заслання у Казахстан на той самий строк, на місце заслання направити одиночним порядком».

Не маючи надії на повну свободу, хворий поет прохав місце заслання визначити десь ближче – Воронеж, Сталінград, навіть Свердловськ чи Кавказ.

Судова трійка при колегії ДПУ УРСР 9 червня 1934 р. несподівано зглянулась і замінила йому трирічне заслання у Казахстані висилкою на той же термін – із забороною проживати в Україні. Білорусії, Московській та Ленінградській областях.

Деякий час Микола Вороний проживав у Воронежі.

У вересні 1937 року поет з’явився у селі Глиняне Піщанобрідського району (нині Добровеличківський район Кіровоградської області). Про перебування в селі мало що відомо. Вже пізніше із особової справи дізналися, що в Глиняному поет товаришував з Іваном Гуликом, племінником свого старого знайомого Івана Шимановича. Можливо, саме за його порадою, Микола Вороний потрапив у наші краї. Вочевидь, тут, в українській провінції, він шукав спокою та затишку.

У селі Вороний перебував недовго – близько місяця, після чого він переїхав до Новоукраїнки, поселився у Мотрі Голуб по вул. Леніна. У 1957 році, коли поета реабілітували, вона говорила, що її постоялець був тихим, невибагливим, багато читав і писав. Дуже не любив, коли до його кімнати заходили і відволікали від роботи, їжу готував сам. Найкращим приятелем Миколи Кіндратовича в Новоукраїнці став завідувач місцевої бібліотеки Павло Ксенофонтович Андрієвський. Поета в місті на роботу ніде не брали (швидше за все, діяли вказівки органів), два тижні він працював коректором у районній газеті, але й звідти його ввічливо попросили. Директор місцевої школи Зиновій Гомонюк, з яким Вороний познайомився у тій же бібліотеці, відмовив йому в роботі на підставі відсутності педагогічної освіти.

Редакція газети «Новоукраїнські Новини» (раніше – «Колгоспник»), де працював коректором Микола Вороний

Одним словом, бажаного спокою не було і тут: поет жив у злиднях, з відчуттям власної нереалізованості, непотрібності, в постійних переживаннях про сина Марка, який до того часу був уже в’язнем ГУЛАГу. Не дивно, що своєму новому приятелю Павлу Ксенофонтовичу він часто виливав душу у відвертих бесідах.

«Сталінська машина» душила все мисляче, прогресивне, тим більше українське.

14 квітня 1938 року М. Вороного заарештували. Причиною арешту була його участь у роботі уряду Директорії, еміграція разом з урядом УНР до Польщі.

29 квітня 1938 р. особлива трійка при УНКВС Одеської області (Кіровоградська область утворена в 1939 р., тому Новоукраїнка входила до складу Одеської обл.) винесла вирок – «розстріляти».

Квітневого дня 1938 р., коли Миколу Вороного вели в партії арештованих подвір’ям Новоукраїнського міжрайонного підрозділу НКВС, він упав на коліна, піднявши вгору руки, і зі слізьми на очах простогнав: «Боже! За віщо?»

7 червня 1938 р. вирок було виконано: поета розстріляли.

Лиха доля розпорядилася так, що... помирати поету випало тричі. Зрозуміло, що Микола Вороний покинув цей світ лише раз, але сьогодні існує три дати смерті поета. Дослідники творчості й життєвого шляху поета давали дуже скупу інформацію про останні роки життя Вороного. Біографія його обривалася на 1934 р. розповіддю про адміністративне заслання до Воронежа та повідомлення, що саме там 1942 р. поет і помер.

1988 р. київський літературознавець Василь Яременко знаходить свідоцтво про смерть поета, що встановлює смерть Вороного від атеросклерозу 24 квітня 1940 р. на Кіровоградщині.

Останній акт трагедії Вороного зафіксовано в слідчій справі № 3945 від 29 квітня 1938 р., що зберігається в архіві КДБ Кіровоградської області, де сказано: «Вороного Миколу Кіндратовича розстріляти». Вирок виконано 7 червня 1938 року.

Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним, а він був неповторним, багатодумним, непостійним, то мінорним, то світосяйним, то повним смутку, то жаги діяння, весь у русі, в пошуках, горінні. Він прагнув вивести рідну літературу з провінційного кола на європейський і світовий обшири. Вороний належав до тих українських діячів, про яких М. Рильський писав: «У ті гіркі часи формувалося покоління української інтелігенції, яке визначило новий етап у розвитку української літератури, етап шукання нових обріїв, нових тем, нових художніх засобів».

27 вересня 1956 року правління Спілки письменників України надіслало прокурору УРСР запит і творчу характеристику на Миколу Вороного. У запиті, який підписали Олесь Гончар та Юрій Смолич, було прохання розглянути питання реабілітації репресованого поета. Розслідування, що було проведене в 1956-1957 роках, засвідчило безглуздість обвинувачень, інкримінованих Вороному. Допитали і Павла Андрієвського, який відбув свої 10 років виправно-трудових таборів, і проживав у смт. Добровеличківка. Природно, цього разу він не підтвердив наявність якихось націоналістичних проявів у поведінці М. Вороного. А на прискіпливі слова слідчого, що, мовляв, у 1938 році ви говорили зовсім інше, стримано відповів: «Ті свідчення я давав на основі припущень, оскільки вся громадська атмосфера до того примушувала».

10 листопада 1957 року рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного реабілітували.

Творчість Миколи Вороного довгі роки була заборонена, ім’я – призабуте. За часів культу особи і застою згадувати можна було тільки з ярликами – «націоналіст», «декадент», «співець абстрактної краси», а то й «білоемігрант-антирадянщик». Лише в другій половині 80-х років минулого століття його добре ім’я і творчий доробок нарешті остаточно повертаються українській літературі, а відтак – і українському народові.

Поетичне світобачення, тонке розуміння прекрасного, заглиблення в загальнолюдські проблеми і звеличення вічних життєвих цінностей – ось ті чинники, що зробили митця славетним, принесли йому любов читача.

Історія – це наша пам’ять, це той життєвий корінь, на якому тримається нація, народ. Геніальний Т. Шевченко в посланні «І мертвим, і живим...» з болем у серці звертався до своїх сучасників із закликом звернути погляди в минуле, спитати себе: «Ким? За що забуті?»

Микола Вороний – постать не забута.

19 березня 2004 року за сприяння обласної Спілки письменників на фасаді приміщення Новоукраїнської районної бібліотеки відкрито пам’ятну меморіальну дошку М. Вороного. Як відомо, під час перебування в місті 1938 р., поет дуже часто бував у цьому храмі книг.

Пам’ятна меморіальна дошка М. Вороного на фасаді приміщення Новоукраїнської районної бібліотеки

Подія ця для невеличкого містечка нашої України – непересічна. Віддати данину пам’яті поетові прийшли Новоукраїнці (серед них – учні місцевих шкіл), гості з Кіровограда та столиці: відомий поет Іван Драч, голова обласної Спілки письменників Василь Бондар. Цього дня лунала поезія Миколи Вороного як гімн Україні, як могутня симфонія, присвячена красі української землі.

Нині Микола Вороний задумливим поглядом зустрічає кожного відвідувача бібліотеки, а вдячні читачі приносять йому квіти – символ краси, життя, вічності.

Тож пам’ятаймо палкого патріота, великого, відданого сина України, життя якого обірвалося в маленькій Новоукраїнці.

Коли ти любиш рідний край,

Гори, палай!

Коли в огонь живої мови

Чуття святого надаси,

Ти станеш лицарем краси,

І визволення, і любові.

За честь і правду все віддай,

Коли ти любиш рідний край!